Іноді батькам важко відмовити малечі в проханнях. Мама й тато здаються після чергових «ну будь ласка», відчуваючи, що заборона може засмутити або образити дитину. Але відсутність чітких правил і вседозволеність не сприяють вихованню відповідальної та дисциплінованої особистості. Вміння говорити «ні» дитині знадобиться в різноманітних ситуаціях. Розповідаємо, як відмовляти так, щоб не скривдити й не засмутити малечу, але водночас твердо наполягти на своєму рішенні.
Що можна забороняти?
Вміння говорити «ні» дитині — це важливий елемент виховання, у багатьох буденних ситуаціях без нього просто не обійтися.
Безпека. Уміння говорити «ні» знадобиться в ситуаціях, які ставлять під загрозу безпеку дитини або оточення. Наприклад, йти з незнайомими людьми, гратися з сірниками або запальничкою, битися, вибігати на проїзну частину, ставати на підвіконня. Уміння говорити «ні» в цих випадках допоможе запобігти потенційно небезпечній ситуації та захистити вашого малюка.
Здоров’я. Деякі заборони можуть бути менш жорсткими, але однаково вимагають уміння говорити «ні» дитині: дотримання режиму дня, вживання шкідливих продуктів, обмеження часу, проведеного з гаджетами, тощо.
Фінансова відповідальність. Коли дитина просить купити їй нову іграшку вже вдесяте цього тижня, уміння говорити «ні» також актуальне. Скористайтеся цією ситуацією, щоб розвинути фінансову грамотність дитини.
Дисципліна. Уміння говорити «ні» допоможе навчити дитину поважати встановлені правила вдома або в колективі, виконувати обов’язки, дотримуватися обіцянок. Діти повинні чітко знати, що не можна ображати інших, брати чужі речі без дозволу або псувати їх, поводитися агресивно.
Не бійтеся відмовляти сину або доньці в цих ситуаціях, адже зазвичай ваше «ні» знайомить малечу з правилами поведінки, встановлює кордони, необхідні для нормального розвитку, робить світ зрозумілим.
Як правильно говорити «ні»?
Уміння говорити «ні» дитині вимагає певної стратегії, тільки так ви сформуєте чітке уявлення про те, що можна, а що заборонено.
Уміння говорити твердо. Дитина має знати, що ваше «ні» — це не привід для вмовлянь або суперечок, а остаточне рішення. Якщо заборонити щось один раз, не варто дозволяти це наступного разу, щоб у майбутньому малюк не маніпулював.
Не підвищувати голос. Крик змушує дитину почуватися винною, може спровокувати замкнутість і тривожність. Краще говорити «ні» спокійним тоном.
Пояснювати причину. Короткого «ні» недостатньо. Знайдіть час, щоб обговорити з дитиною, чому ви прийняли таке рішення, розкажіть про можливі наслідки неправильних дій. Це допоможе їй краще зрозуміти вашу думку, розвине вміння спокійно реагувати на обмеження.
Пропонувати альтернативу. Вміння говорити «ні», безумовно, корисне, але ще краще, якщо ви навчитеся пропонувати вибір. Наприклад, замість години за комп’ютером запропонуйте прогулянку на свіжому повітрі, настільні ігри або читання книг.
Дотримуватися однієї стратегії виховання. Іноді дитина, почувши «ні» від мами, біжить із цим же проханням до тата або до бабусі. Домовтеся з іншими членами родини, що правила мають бути однаковими для всіх.
Власний приклад. Уміння говорити «ні» не спрацює, якщо ви заборонятимете дитині, скажімо, їсти снеки, а самі ходитимете по дому з чипсами. Покажіть хороший приклад поведінки, і шанси на порозуміння значно підвищаться.
Позитивний підхід до виховання
Пам’ятайте, якщо дитина постійно чує тільки заборони й відмови, вона може почати протестувати й використовувати різні способи, щоб отримати своє. Це виявлятиметься в умовляннях, сльозах, шантажі, маніпуляціях або навіть істериках. Тому так важливо дотримуватися балансу.
Намагайтеся вживати слово «ні» не дуже часто. Замініть його фразами, які застерігають: наприклад, «небезпечно», «шкідливо» тощо. Наголошуйте не на заборонах, а на можливостях. Ця стратегія виховання сприяє розвитку стосунків, що ґрунтуються на взаєморозумінні й довірі. Отже, дитина швидше розвине вміння розуміти обмеження й приймати відповідальність за свої дії.
1
