Мовленнєві ігри для розвитку мовлення та комунікативних навичок у дітей

Як краще розвивати мовлення та комунікативні навички дошкільника? Які розвивальні ігри допоможуть дитині налагодити спілкування з однолітками? З якого віку доцільно грати в словесні розвивальні ігри?

Комунікативні навички сьогодні є абсолютною необхідністю. Фактично всі сфери сучасного життя пронизані спілкуванням. Незалежно від обраного шляху дітям доведеться працювати в команді, розуміти інших і правильно доносити свої думки. 

Уже в шкільні роки (можливо, навіть раніше) дитина зіткнеться з великою кількістю однолітків і дорослих, з якими їй доведеться знайти спільну мову. Це означає, що розвинути мовлення та сформувати комунікативні навички краще ще до школи. Допомогти в цьому можуть спеціальні розвивальні словесні та словесно-дидактичні ігри.

Коли та як потрібно розвивати комунікативні навички?

Ще з найперших днів дитина намагається спілкуватися з батьками. Спочатку — за допомогою плачу та окремих звуків, потім — вимовляючи слова та складаючи цілі речення. На ранніх етапах дуже важливо говорити з дитиною постійно, вона повинна чути мову та звикати до її звучання, впізнавати своє ім'я та намагатися повторювати звуки навколишнього світу.

До 3 років дитина здебільшого сконцентрована на спілкуванні з близькими дорослими, а в 3-4 роки починає цікавитися своїми однолітками. Десь до 4-5 років можна буде помітити перші вподобання у виборі друзів (найчастіше це ті, кого складно замінити в грі, або ті, з ким пов'язаний позитивний досвід спілкування), хоча дитина все ще залишається відкритою до комунікації.

Саме дошкільний період є етапом, коли комунікативний розвиток найінтенсивніший. Дуже важливо в цей час допомогти дитині набути максимум позитивного досвіду, сформувати міцні навички.

Що таке комунікативні навички?

Коли говорять про комунікативні навички, зазвичай розуміють уміння порозумітися з однолітками та дорослими, дотримання правил ввічливості, уважність до слів співрозмовника. Але для організації навчання та складання вправ такі формулювання дуже нечіткі. Одне з визначень комунікативних навичок зазначає:

комунікативні навички — це усвідомлені комунікативні дії (акції), а також здатність правильно будувати свою поведінку, керувати нею відповідно до завдань спілкування.

Здатність розуміти та висловлювати свої та співрозмовникові думки, переживання, почуття, ділитися інформацією, а також вибудовувати зв'язок з іншою дитиною або дорослим — усе це невіддільні частини процесу комунікації. Виходячи з цього, дитині належить навчитися:

• слухати співрозмовника;
• висловлювати та обґрунтовувати власну думку;
• формулювати свої думки в усному та письмовому мовленні;
• виокремлювати в мовленні важливі орієнтири та ключові позиції, доступно передавати їх партнеру;
• одночасно підтримувати комунікацію в групі.

Ці вміння є універсальним базисом, тим підґрунтям, що стане в пригоді дитині впродовж усього життя. Вже після досягнення успіхів за цими основними позиціями завдання стають складнішими та різноманітнішими (постановка запитань, прояв ініціативи в розмові, виявлення та розв'язання конфліктів, оцінювання поведінки співрозмовника, монологічне та діалогічне мовлення).

Як набувають і тренують комунікативні навички

Перший досвід комунікації дитина отримує через спілкування з батьками. Допитлива натура дитини з ранніх років уважно стежить за реакцією дорослих. Навіть не усвідомлюючи багатьох кроків, малюки здатні серйозно вплинути на поведінку своїх батьків.

Коли спілкування стає більш осмисленим, батьки закладають базові правила поведінки та спілкування. Вже далі дитина сприймає моделі спілкування з книг, фільмів, мультфільмів, на прикладі знайомих дорослих. Як і в розвитку мовлення, фахівці виділяють два типи поведінки:

• коли дитина, ледь опанувавши мовлення, поспішає поговорити з усіма та кожним, нехай роблячи помилки;
• коли дитина ретельно слухає, обмірковує, вичікує та спостерігає, лише потім обережно випробовуючи свої сили.

Не можна сказати, що один підхід кращий за інший. «Мовчуни» рідше припускаються помилок, їхні перші слова та способи комунікації точніші та виваженіші. Діти, що використовують перший підхід, напрацьовують більший досвід за схожий час. З «мовчунами» важливо підтримувати контакт і заохочувати їхні зусилля, а активнішим дітям важливо допомагати відточити свої мовні навички, виправити помилки.

Розвивальні мовленнєві ігри на комунікацію

Гра — це базова форма пізнання світу для дітей, саме через гру малюки взаємодіють з навколишнім середовищем і пробують свої сили. Ігри варіюються від найпростіших тактильних до складніших — моделювальних.

Мовні та комбіновані ігри на розвиток комунікативних навичок — це комплекс вправ, поданих дитині у вигляді захопливої гри. Такий підхід не тільки робить вправу веселою та цікавою, але й дає чудові результати, домагаючись великої самовіддачі дитини.

Залежно від віку та поставлених цілей це можуть бути як прості ігри з батьками на правильну вимову слів, правильне складання речень, так і складніші, що моделюють різні аспекти соціального життя.

Одним із простих прикладів буде гра «Ввічливі слова».

Кілька дітей (або дитина та дорослий) перекидають одне одному м'яч із виключно ввічливими зверненнями. Спочатку це можуть бути не пов'язані за змістом окремі слова (будь ласка, спасибі, добрий день тощо), потім вони можуть обмежуватися за якоюсь ознакою (тільки слова подяки або тільки привітання без повторень), а в підсумку стають повноцінним діалогом, де м'яч — індикатор, хто саме скаже речення. 

Така проста на вигляд гра може тренувати відразу кілька комунікативних і мовленнєвих навичок, уміння швидко добирати потрібні вирази, чітко стежити за чергою висловлювань, формувати вміння слухати співрозмовника. Ця гра також залучає відразу кілька видів активності (фізичну, розумову, мовленнєву), а значить, буде менш виснажливою, ніж повністю мовленнєві ігри.

Поступово ігри на комунікацію ускладнюються, їх обов'язковими учасниками стають інші діти. Важливою є участь дорослого як ведучого, спрямовувача та медіатора, того, хто зможе допомогти дітям розв'язувати конфлікти або не допускати їх. Наприклад, гра «Зайди в коло».

Група дітей стає щільним колом, тримаючись за руки, а одна дитина стає за межами кола. Її завдання — проникнути в центр, умовивши дітей пустити їх до себе, або хитрістю, завзятістю прослизнути всередину. Тут допускається помірна фізична боротьба, спроба проштовхнутися в коло. Якщо дитині вдається пробитися, діти її вітають, вона посідає місце в колі, а діставатися центру тепер іде інша дитина.

Така гра вчить справлятися із соціальною протидією, домагатися поставлених цілей, наполягати на своєму, знаходити різні шляхи розв'язання ситуації та досягнення мети. Дорослому важливо стежити, щоб діти не проявляли агресію, могли вчасно піти на поступки, вчилися домовлятися. На перших етапах він може допомагати дітям потрапити в центр кола, знаходячи потрібні слова для інших дітей.

Підіб’ємо підсумки

Розвивальні ігри ─ не сучасний винахід. Така форма навчання та тренувань малечею відтворюється неусвідомлено. Сучасна педагогіка та психологія навчилися пускати в дію прихований потенціал ігор, формуючи вправи таким чином, щоб вони приносили максимальну користь.

Ігри допомагають розкріпачити дитину, побороти незручність і невпевненість, швидко заповнити прогалини в навичках, випробувати новий інструментарій та закріпити гарний результат. Емоційна залученість учасників забезпечує самовіддачу під час корисної вправи, знижує можливий дискомфорт.

Сьогодні такі ігри поширені в спеціалізованих дитячих садочках і дошкільних центрах розвитку, де з дітьми займаються професійні педагоги. Водночас безліч варіантів залишаються доступними й для ігор вдома, з батьками.
 

---