Якщо коротко, то фантазія викликає усмішку та розкриває творчий потенціал, натомість брехня може стати причиною образ, непорозумінь і навіть сварок. У цій статті розглянемо основні відмінності між цими поняттями та допоможемо вам зрозуміти, де закінчується казковий світ дитячої уяви й починається бажання прикрасити або навіть перекрутити реальність.
Лабіринти дитячої брехні
Дитяча фантазія — це безмежний світ казкових пригод, вигаданих героїв та фантастичних подій. Однак існує межа між просто «креативною історією» та умисним або неумисним обманом. Звичка «прикрашати» свої розповіді не з'являється раптово, а формується під впливом оточення.
- Схвалення дорослих. Наприклад, якщо маленький обман викликав усмішку батьків, це стає сигналом схвалення. Коли діти відчувають радість або зацікавленість дорослих, це спонукає вигадувати все нові й нові деталі, щоб продовжувати отримувати позитивну реакцію. Таким чином, прагнення до похвали призводить до зміни характеру дитячої фантазії, перетворюючи її на інструмент впливу.
- Прикрашання дійсності. Дитячі фантазії й брехня можуть багато розповісти про внутрішній світ малечі. Це можливість приховати невпевненість у собі, страх, самотність, тобто спроба досягти внутрішньої гармонії. Зверніть увагу, що в багатьох дитячих фантазіях боязкий малюк стає справжнім сміливцем, сором’язливий — душею компанії, нерішучий — відважним.
- Досягнення вигоди. Найчастіше так обманюють дорослі, але навіть деякі дошкільнята здатні на такий вид брехні. З дитячими фантазіями це мало пов’язано, адже дитина чітко розуміє, що може отримати щось бажане, використавши вигадані події або ситуації. Також цей вид брехні часто застосовується для уникнення покарання або здобуття особливого статусу в групі однолітків.
- Приховування правди. Деякі дитячі фантазії перетворюються на спотворення фактів тому, що малюк боїться сказати правду. Таким способом дитина намагається всіляко обійти неприємну ситуацію. Це відбувається тому, що вона поки не знає, як ще можна позбутися страху, та вважає обман дієвим методом.
Правила поведінки для батьків
Передусім запам’ятайте: обманювати дитина вчиться так само, як і набуває інші навички. Це відбувається поступово та є результатом взаємодії зі світом навколо. Підтримуйте дитячі фантазії, але суворо реагуйте на обман. Щоб пояснити дитині різницю між цими поняттями, зосередьтеся на тому, що фантазії роблять світ кращим, а брехня — викликає біль і створює проблеми. Також дотримуйтеся основних правил виховання.
- У сім'ї повинні бути єдині правила й вимоги до дитини. Якщо мама забороняє цукерки перед обідом, то ні тато, ні бабуся не мають дозволяти.
- Дотримуйтеся своїх обіцянок. Надійність дорослих — важливий елемент довіри. Завжди виконуйте свої обіцянки або не обіцяйте те, що заздалегідь неможливо реалізувати.
- Будьте щирі. Пояснюйте дитині, що відкриті й щирі взаємини дуже важливі. Розкажіть, що чесність робить життя простішим і зберігає довіру між вами.
- Перегляньте систему заборон і обмежень, щоб у дитини не виникало бажання брехати. Якщо ви суворо обмежили доступ до солодощів, можливо, це спонукатиме дитячі фантазії й брехню, щоб хоч якось обійти ці вимоги. Обов’язково обговорюйте всі заборони й обмеження, щоб вони були зрозумілими й справедливими.
- Не підтримуйте будь-які хитрощі дитини. Коли ви помічаєте, що дитяча фантазія перетворюється на брехню, не залишайте це без уваги. Намагайтеся зрозуміти, чому так відбулося, обговоріть із дитиною альтернативні способи розв’язання проблеми.
- Не сваріть. Покарання призведе до того, що дитячі фантазії дедалі частіше ставатимуть обманом, а правди від малюка ви більше не почуєте. Замість того, щоб кричати, спокійно скажіть: «Навіщо ти обманюєш, ти ж у мене чесна й щира дитина!».
- Вчіть відповідальності. У випадках, коли дитячі фантазії мають негативні наслідки, потрібно привчати малечу самостійно налагоджувати ситуацію. Дошкільнята мають знати, що за брехню треба просити вибачення.
Заохочуйте дітей фантазувати й вигадувати чарівні світи, але завжди наголошуйте, що справжня магія полягає в чесності й відкритості.