Як привернути увагу дитини до дистанційного навчання

Зміст
  1. Цікавий онлайн-урок: складники успіху
  2. Що важливо знати батькам?
  3. Проблеми переходу та адаптації

Як зацікавити дитину навчанням онлайн? Чи можна утримувати увагу учня під час онлайн-уроку? Що можуть зробити батьки та вчителі для ефективного дистанційного навчання?

Утримати увагу школярів — непросте завдання навіть під час очних уроків. Дистанційні заняття, коли викладач не може контролювати активність учнів, стають справжнім випробуванням для вчителів і батьків. Розвиток уваги, посидючості, вміння та бажання фокусуватися на одному завданні — тривалий процес, потрібні роки, щоб учень зміг самостійно цілеспрямовано навчатися.

Водночас деякі навчальні заклади змогли домогтися ефективних і цікавих онлайн-занять, які не поступаються (а часом навіть перевершують) аналогічним очним урокам. У цій статті ми спробуємо розібратися в основних складнощах дистанційної системи навчання: як саме привернути та утримати увагу дітей на таких заняттях.

Цікавий онлайн-урок: складники успіху

Ключовою помилкою в дистанційній формі навчання є спроба проводити звичні очні заняття через інтернет. Викладачеві в таких умовах складно забезпечити звичний рівень контролю, доводиться покладатися на мотивацію та самодисципліну учнів. Зрештою саме це й визначить, чи будуть онлайн-уроки ефективними.

  • Завдання викладача під час дистанційного навчання — доступно викласти та закріпити матеріал, зацікавити своїм предметом учнів.
    Якщо на очному уроці дитина потрапляє в суворо контрольоване середовище, то вдома учневі значно простіше уникнути того, що видається йому нудним чи незрозумілим. Захоплений учень із радістю розв’яже на одну задачу більше, спробує розібратися в цікавій темі глибше, буде активнішим та ініціативнішим, значно менше втомиться під час заняття.
  • Інтерактивні онлайн-заняття (порівняно з лекційними) краще утримують увагу учня, а також допомагають закріпити матеріал, виявити найбільш проблемні місця.
    Інтегрований онлайн-урок, де учневі пропонується перевірити свої сили, застосувати здобуті знання просто на навчальній платформі, попрацювати в команді, стає нормою в провідних дистанційних школах. Це не тільки миттєвий зворотний зв'язок, але й грамотна робота з увагою та активністю.
  • Заняття в малих групах дають змогу викладачеві приділити достатньо часу кожному, адаптувати хід заняття, зробити його цікавим для всіх.
    Щоб прочитати лекцію для великої аудиторії, сьогодні достатньо просто записати відео. Мета онлайн-уроку — донести та закріпити матеріал, критично важливо приділити кожній дитині достатньо часу та уваги. У переповнених класах це нездійсненно.
  • Зручне освітнє середовище та гарний вибір навчальних матеріалів серйозно полегшують проведення заняття.
    Якщо вчителю та дітям потрібно постійно перемикатися між кількома програмами, сервісами та сторінками, це розпорошить увагу всіх учасників. До кінця такого заняття всі будуть виснажені, а результат залишить бажати кращого. Дуже зручно, коли все необхідне (відеозв'язок, записи, підручник, вправи тощо) знаходиться напохваті, на одній платформі.
  • Прозорість оцінювання, наочна демонстрація успіхів і досягнень дитини позитивно впливають на мотивацію.
    Прозора система оцінювання не лише вносить елемент батьківського контролю, але й дає можливість дитині побачити результат своїх зусиль. Деякі програми також запроваджують систему заохочень за виконання складних завдань, проведений на заняттях час або навіть перемогу в змаганнях.
  • Індивідуальна програма навчання та освітня траєкторія більш результативна, ніж загальна.
    Важливо пам'ятати, що загальні вимоги міністерства ─ це лише необхідний мінімум, який дитина має знати. Освіта та навчання — завжди процес індивідуальний, він спирається на особливості конкретної дитини, її темп навчання, поставлені цілі. Дистанційне навчання дає змогу адаптувати програму так, щоб вона максимально підійшла конкретному учневі.
  • Розвиток уваги та пам'яті, творчого та логічного мислення як окремі дисципліни та форми активності позитивно позначаються на успішності.
    У шкільні роки дитина все ще формує той інструментарій, який буде корисним упродовж усього життя: уміння концентруватися, фокусувати та утримувати увагу на одному завданні, швидко та безболісно перемикатися між кількома завданнями, працювати за відвертальних умов.

Далеко не завжди у звичайній очній школі для цього виділяються окремі вправи або навіть заняття. Частіше вчителі вимагають суворої дисципліни та виконання завдань, а необхідні навички повинні будуть розвинутися самі собою. Це не найефективніший підхід.

Що важливо знати батькам?

Відразу зазначимо, що дистанційне навчання та онлайн-уроки мають бути для дитини повноцінними заняттями. Це стосується всіх сфер, від технічної до організаційної та психологічної. На жаль, іноді це необхідно відзначати не тільки дітям, але і їхнім батькам. Під час очних занять дорослі намагаються без потреби не телефонувати дитині на мобільний, ретельно перевіряють готовність до школи. В онлайн-заняттях діє схожий принцип.

Перевірка інтернет-з'єднання, мікрофона, доступності платформи, де відбуватиметься урок ─ це по суті сучасний аналог перевірки підручників і зошитів у шкільному рюкзаку дитини. Водночас важливо мінімізувати фактори, що відвертають увагу. Ввімкнений телевізор неподалік, сторонній шум можуть заважати дитині, непокоїти її, не давати змоги брати активну участь в обговоренні.

Це важливо пам'ятати!

Навіть якщо дитина дивиться урок у записі, не варто її зайвий раз відривати. Під час очних занять учителі намагаються обмежити використання смартфонів і сторонніх розмов.

Річ у тому, що діти гірше володіють навичками концентрації та утримання уваги, а кожен сторонній фактор призводить до зниження ефективності заняття. Щобільше, щоб повернутися до уроку або послухати пропущений момент ще раз, дитина витратить значно більше сил, ніж якби дослухала до кінця без вимушених перерв.

Психологічний аспект одночасно складний та важливий. Для дитини непросто адаптуватися до дистанційного навчання навіть за сприятливих умов. Часто діти не сприймають заняття біля домашнього комп'ютера як серйозне навчання, діє інший метаконтекст. Малюку потрібно звикнути, що звичне джерело ігор і веселощів є ще й джерелом нових знань.

Проблеми переходу та адаптації

Автоматизація та цифровізація несе в собі серйозні переваги, але також додає ризики, може спричиняти дискомфорт. Іноді комунікабельна та активна дитина під час переходу на дистанційне навчання стає скутою та тривожною, падає її успішність. Ми виділили три найпоширеніші проблеми:

  1. Страх вебкамери.
    Багато дітей соромляться своєї зовнішності або голосу під час відеозв'язку, не хочуть показувати свою кімнату або переживають, що в кадр потраплять батьки чи родичі. Хоча це може здатися дрібницями, проте подібні переживання можуть мати серйозні підстави, впливати на поведінку, успішність і навіть самопочуття дитини.
    Тут немає універсального рецепта, все залежить від конкретних причин. В одному випадку учень може перейматися через конфлікти з однокласниками та можливий запис відео, в іншому — дитина може бути не готовою демонструвати вчителю та однокласникам свій особистий простір. Але це однозначний сигнал для дорослих (особливо для вчителя).
    Знизити дискомфорт можуть допомогти вбудовані в більшість сервісів програми для розмиття заднього фону та шумозаглушення. Якщо такого немає або школою заборонено використання подібного, допоможе звичайна тканинна ширма.
  2. Страх деанонімізації.
    Соціальні мережі для дітей часто стають свого роду ковтком живої води, місцем, куди вони можуть піти від звичних проблем. Нерідко вони використовують вигадані імена, зображення персонажів замість фотографій. Такі профілі можуть бути досить яскравими та епатажними або навпаки — дуже скромними. 
    Фактично для дитини це її мікросвіт, де вона може почуватися комфортно. Деанонімізація тут не тільки може зробити цей варіант недоступним, але й принести в життя дитини непотрібні проблеми. Тут є простіший розв’язок: створіть для навчання новий формальний акаунт, якщо необхідно.
  3. Адаптація та віртуальність навчання.
    Для багатьох учнів перехід до дистанційної форми під час пандемії був схожий на попередні карантини. Тобто домашні завдання дітям задавали, але фактично це сприймалося як позачергові канікули. Коли клас звикає до суворо контрольованої очної форми, свобода дистанційного навчання сприймається як відпочинок.
    У таких умовах зібратися та докласти зусиль для повноцінних занять удома непросто. У цьому випадку важливо сформувати стійку звичку присвячувати час навчанню. Спочатку це може вимагати чіткого регламенту та розкладу (а нерідко й допомоги з боку батьків і педагогів). При грамотно організованих заняттях цей період може пройти за кілька місяців, хоча більш реалістичні оцінки ─ півроку-рік. У критичних випадках фахівці можуть порекомендувати змінити навчальний заклад на профільний дистанційний або очний.

Підбиваючи підсумки, важливо зазначити, що кінцевий результат принесе спільна робота педагогів, освітньої платформи, дитини та батьків. У цьому рівнянні не можна витягти один елемент і розраховувати на швидкий результат.

Ключовим фактором тут виступають реалістичні очікування: вчителя від учнів, учнів і батьків від школи загалом, школи від освітньої платформи. Добре розуміння того, що навчальний заклад може надати та надає, а також чого він чекає від учнів і батьків, допоможе прийняти виважене рішення.

Дата публікації:
23.10.2024
Кількість переглядів:
342
Попередня стаття Наступна стаття

Наскільки була корисна ця стаття?
Не корисно
1
2
3
4
5
Дуже корисно
Не корисно
Дуже корисно