Мовлення в кожної дитини розвивається у своєму темпі. Одні діти вже до двох років сміливо будують фрази, розказують уривки віршів напам'ять, а іншим дітям такого рівня вдасться досягти за рік-два. На темп розвитку мовлення впливає велика кількість факторів: мовне середовище, кількість і якість практики, стрес, хвороби, біологічні особливості й навіть стать дитини. Дівчата зазвичай починають говорити раніше за хлопців.
Але навіть за таких умов існують основні рекомендації для батьків, а також набори вправ, що допоможуть дитині опанувати грамотне й чітке мовлення значно швидше та простіше.
Як ми вчимося говорити?
Способи комунікації й мовлення в нас розвиваються поступово, але досить стрімко. Діти зазвичай проходять кілька стадій розвитку мовлення. Крик і плач — перша форма повідомлень від дитини, так вона показує, що голодна, втомилася або відчуває дискомфорт. Вже до 6 місяців вона проходить стадію «гуління» й «белькотіння», може різними звуками показувати свої потреби, впізнає своє ім'я.
З шести місяців дитина починає вимовляти перші склади. Зазвичай це «ба» або «ма» — найпростіші для вимови. До 7 місяців вона вже експериментує, комбінує або вимовляє поспіль кілька складів, а з 9-11 місяців починає наслідувати мову батьків, реагувати на ім'я та розуміти значення слова «ні».
З 11 місяців спілкування дитини стає більш осмисленим, вона демонструє помітний інтерес до мовлення інших, уважно слухає й намагається наслідувати звуки, використовує жести. До 18 місяців малюк легко повторює найчастіше почуті слова, розрізняє частини тіла, легко вказує на них і дає нескладні відповіді. У два роки від дитини можна очікувати коротких речень, уже близько половини слів малюка зрозумілі сторонній особі.
У 3 роки закінчується період раннього дитинства, дитина починає говорити багатослівними реченнями, словниковий запас розширюється настільки, що батькам стає непросто його точно підрахувати. Досі можуть зберігатися деякі труднощі з вимовою звуків у дитини, але вона вже цілком здатна висловитися з будь-якого приводу.
Поради батькам: розвиток мовлення дитини
Один із найважливіших факторів розвитку мовлення в дитини — її оточення. Найзагальніша й найголовніша порада батькам дуже проста.
Намагайтеся частіше говорити з дитиною, дослухайтеся до її відповідей, заохочуйте навіть найбоязкіші спроби побудувати діалог. Не делегуйте всі заняття з дитиною тільки родичам або вихователям. Від зацікавленості оточення дитини в її мовленні залежатиме дуже багато.
Розмова може бути як цілеспрямованою, коли ви привчаєте малюка до звуку свого імені, так і доволі абстрактними коментарями, спеціальними віршиками для діток у процесі купання чи одягання, спільним читанням книжок. Важливо, щоб найближче оточення малюка максимально підтримувало й розвивало його мовленнєві починання.
Підтримуйте позитивний емоційний настрій дитини, уникайте різких і гучних звуків, реагуйте на слова, звуки й рухи малюка.
Стрес — поганий помічник у навчанні. У комфортній обстановці, з позитивним емоційним фоном діти виявляють значно більшу самовіддачу, вчаться легше й охочіше. Намагайтеся перетворити процес навчання на веселу й цікаву гру, підтримуючи інтерес і мотивацію дитини.
Починайте з простого і не вимагайте багато одразу. У кожної дитини своя швидкість і темп навчання, це чудова нагода зрозуміти, як саме навчається ваша дитина.
Тренування розуміння слів краще починати з найпростіших понять: мама, тато, сестра, дядько тощо. М'яко, без суворості допомагайте дитині вимовляти й звикати до правильних назв предметів і оточення (наприклад, на вказівку дитини «бібіка» можна відповісти: «Так, це машина»).
Зазвичай розрізняють дві категорії дітей за способом навчання мовлення: так званих комунікабельних і мовчунів. Комунікабельні відразу привертають увагу, активно намагаються спілкуватися, але й частіше роблять помилки. Мовчуни — навпаки, спочатку уважно вивчають, а потім уже намагаються висловити свою потребу чи думку. Тут не буває найкращих чи найгірших варіантів, лише особливості конкретної дитини.
Не соромтеся звертатися до фахівців.
Сучасні батьки не завжди мають достатній запас часу на всі справи: домашні, робочі, для занять із дитиною тощо. Точно не можливо бути фахівцями в усьому одночасно.
Рано чи пізно може знадобитися участь досвідченого дошкільного педагога або лікаря. Сучасні центри дошкільної освіти й спеціалізовані дитячі садочки не тільки допомагають молодим батькам у догляді за дітьми, але й можуть зробити свій внесок у розвиток дитини.
Щобільше, рекомендуються профілактичні візити до дитячого невролога в 3, 6, 9 та 12 місяців. Це допоможе контролювати розвиток дитини, вкаже на можливі відхилення на ранній стадії.
Підіб’ємо підсумки
Розвиток дитини серйозно спирається не лише на спеціальні вправи, участь педагогів чи заняття. Розвиток малюка відбувається безперервно. Активне мовне середовище, участь батьків і сприятливі умови дадуть найкращий результат. Тут важливо пам'ятати, що для розвитку когнітивних здібностей та мовлення малюка регулярні заняття кращі, ніж інтенсивні, а веселі — кращі, ніж суворі.
